I. Облога котти

Усе, що розповість про острів Борнео мандрівник, що багато виходив і немало побачив, вчений‑дослідник природи, просто знавець життя і звичаїв народів чужих країн або історик, поновлюючий зникле з лиця землі минуле по загадкових напіввитертих написах на яких‑нибудь розвалинах, - усе це нам, що живуть буденним життям, покажеться який‑те фантастичною казкою, якими‑те химерними мареннями, талановитою вигадкою.

Величезний острів, береги якого омиваються водами блакитного океану, Борнео і до наших днів ревниво зберігає свої таємниці від європейця. Оволодівши островом і поділивши його між собою, голландці і англійці поділили як рабів і його населення. Вони набудували по узбережжю свої міста, поставили свої фортеці і тримають тут і там свої гарнізони.

Але і в наші дні на Борнео є величезні простори землі, куди ніколи ще не ступала нога європейця, є таємні куточки, де в первісній привабливості своїй збереглася могутня рослинність, уціліли притулки волелюбних дикунів‑аборигенів, не бажаючих підкорятися ярму, приготованому для них європейцями.

І є величезні простори землі, де погляд мандрівника на кожному кроці зустрічає сліди могутнього життя, що колись било ключем, залишки, уламки, осколки згаслої культури : розвалини колосальних храмів, руїни величезних міст, залишки водопроводів і інше. І усе це поглинено лісом, який здається віковічним, і усе це ховається від світла сонця під зеленим покривом. Немов матір‑природа сама прагне укрити від осквернення могили померлої культури.